• Ви знаходитесь тут:

• Борівський заклад дошкільної освіти "Берізка"
• Психологічна сторінка
• Консультації для педагогічних працівників

Перші кроки дитини в дитячому садку, як правило, непрості. Початок відвідування дошкільного навчального закладу - це не тільки нові умови життя і діяльності, режиму і харчування, - а й нові контакти, оточення, нові взаємини, обов'язки. Це дуже напружений період, який потребує від кожного малюка активних психологічних і фізичних форм пристосування. Звикання до дитячого садка найчастіше супроводжується порушенням емоційного стану дошкільника, погіршенням сну, апетиту, підвищенням захворюваності.

Проте соціально-психологічна адаптація у різних дітей відбувається по-різному, відповідно до віку, типу вищої нервової діяльності, стану здоров'я, стилю виховання в сім'ї, родинних взаємин, рівня розвитку у дитини ігрових навичок, її контактності, доброзичливості, емоційної залежності від матері тощо. Враховуючи зазначене, можна виділити три групи дітей за характером пристосування до нових умов життя.

Перша группа - ті, для кого процес адаптації легкий і безболісний. Вони проявляють зацікавлення іграшками й діяль­ністю, комунікабельні, самостійні, врівноважені. Спілкування батьків з дитиною доброзичливе, поважливе.

Друга группа - малюки, які адаптуються повільніше й важче. Поведінка нестала. Періоди зацікавлення грою змінюються періодами байдужості, вередування. Бракує довіри у ставленні до вихователів, інших дітей. Навички гри та спілкування розвинені недостатньо. Малоініціативні. Менш самостійні, дещо можуть робити самі, але здебільшого залежні від дорослого. З боку батьків спостерігається нестабільність у спілкуванні: доброзичливі, розважливі звертання змінюються окриками, погрозами або послабленням вимогливості, неува­гою.

Третя группа - діти, які важко пристосовуються до нового для себе побуту. Як правило, несамостійні, неконтактні. Звичні до нестабільності в режимі дня. Швидко втомлюються. Ігрові навички не сформовані. У досвіді таких дітей - прояви авторитарності, жорстокості, або, навпаки, зайвого лібералізму з боку дорослих, що спричинює острах, недовіру до вихователя чи повне ігнорування його й інших дітей. Сон, аппетит - погані або зовсім відсутні. Висока захворюваність іще більше уповільнює звикання до нового оточення і нових вимог.

Процес адаптації дитини до умов дитячого садка, окрім певної тривалості у часі, різної щодо різних дітей, має кілька основних етапів (фаз). Це, зокрема, такі:

1. «Шторм» - у відповідь на комплекс нових впливів усі системи організму дитини відповідають бурхливою реакцією і значним напруженням. Підвищуються збудливість, три­вожність, можливе збільшення агресивності або заглиблення у себе. Погані сон, апетит, настрій. Фізіологічна і психологічна буря триває від 2-3 днів до 1-2 місяців (у окремих дітей).

2. «Шторм ущухає» - період несталого пристосування, коли дитячий організм шукає оптимальні варіанти реакції на зовнішні впливи. Малюк продовжує придивлятися до нового оточення, робить спроби долучатися до спільної діяльності, стає більш активним, зацікавленим, урівноваженим. Цей період триваліший, ніж перший, - від 1 тижня до 2-3 місяців.

3. «Штиль» - період відносно сталого пристосування. Організм знаходить найбільш сприятливі варіанти реагування на нові умови життя, режим дня, спілкування. Дитина починає активно засвоювати нову інформацію, встановлювати контакти, брати реальну участь у заняттях. Зменшується захворюваність, стабілізуються сон, апетит, настрій. Цей період триває від 2-3 тижнів до півроку.

Тому вихователь та практичний психолог дитячого садка повинні допомогти дитині адаптуватися до нових умов. На нашу думку, обов'язковим правилом при прийомі малюка має стати відвідання кабінету психолога. Цей візит потрібний іще в ході оформлення документів.

Уважний,спостережливий психолог під час розмови зробить певні висновки щодо підготовленості дитини до перебування в дошкільному закладі і щодо стилю виховання в сім'ї. Він розпочне визначення деяких індивідуальних особливостей новачка, щоб вибрати групу, яка найкраще відповідатиме його звичкам, особливостям поведінки, темпераменту. Важливо дати конкретні рекомендації батькам, як саме вони повинні підготувати дитину до нового побуту.

Орієнтовні запитання для бесід з батьками (після одержання загальної інформації про ім'я, прізвище, вік, стан здоров'я дитини, тощо):

Чи має дитина досвід спілкування зіІншими дітьми? Який характер має це спілкування?

В які ігри любить гратися син (донька)?

Що саме найбільше впливає на поведінку малюка? (Стиль спілкування; місце, режим, обстановка; здоров'я тощо).

Який настрій переважає протягом дня?

Чим цікавиться? Які види діяльності найбільше любить?

Як відбувається фізичний розвиток дитини? Чи загартовуєте ї? Як саме?

Яким бачите сина (доньку): врівноваженим; надмірно рухливим, стрімким, гомінким; повільним, млявим?

Якої системи виховання дотримуєтеся: авторитарної; демократичної; ліберальної?

Чи існує узгодженість у вихованні з боку членів родини? Хто ще бере участь у вихованні?

Чи є у дитини брати, сестри? Як вона з ними спілкується?

Чи прагне дотримуватися вдома режиму дня? Чи співпадає він з режимом дитячого садка?

Як засинає ваш малюк? Чи міцно спить? Який у нього апетит?

Чи дитина самостійна для свого віку? Що вона може робити самостійно?

Чи слухняний ваш син (донька)? Якщо не слухається, як реагуєте: ображаєтеся; сварите; караєте; не звертаєте уваги тощо?

Як реагуєте на скарги дитини про сварки з іншими дітьми: захищаєте, звинувачуєте; відмахуєтесь; робите спроби розібратися та ін.?

Якщо розумієте, що були неправі, чи просите вибачення у сина (доньки)?

Що найбільше подобається дитині?

Що турбує в поведінці і розвитку малюка?

Яким, вважаєте, має бути вихователь?

Проводячи ознайомлювальну бесіду слід зважати не лише на зміст того, що кажуть батьки, а й на інтонацію, вираз обличчя і особливо - на поведінку дитини. Потребують уваги, зокрема, такі моменти: як поводиться дитина в присутності незнайомих дорослих (боязко, впевнено, зацікавлено, байдуже, нахабно); загальний стиль поведінки (спокійна, врівноважена, інертна, надміру енергійна); зацікавленість обстановкою, іграшками, іграми (просить погратися, з цікавістю дивиться, грає, якщо пропонують, бере сама); характер спілкування матері з дитиною (говорить лагідно, чемно, з повагою, з окриком, роздратовано, з погрозою); як реагує дитина на звернення і прохання матері (слухається, вередує, ігнорує).

Відповідно до отриманої інформації визначають групу, в якій перебуватиме малюк. Ця проблема загострюється, якщо в дитячому садку кілька груп дітей одного віку (дві старші, три середні та ін.) або є різновікові групи. В цьому разі слід врахувати кількісний та якісний склад дітей у групі (наприклад, взяти до уваги особливості вищої нервової діяльності). Не можна не зважати й на стиль поведінки вихователя, його манеру спілкуватися з дітьми: доцільно, щоб вона співпадала з манерою поведінки матері, звичною для дитини.

Перший день перебування малюка в дитячому садку варто обмежити знайомством із вихователем, дітьми, груповим приміщенням. У наступні дні вихователь та психолог уважно спостерігають за його поведінкою в групі, надають додаткові консультації батькам.

Цілеспрямованості спостережень та об’єктивності висновків сприятиме використання тестів контролю поведінки новачків.

1. Настрій дитини (бадьорий, спокійний, дратівливий, пригнічений, несталий): бадьорий - позитивно ставиться до навколишнього, реакції емоційно забарвлені, часто усміхається, сміється; охоче контактує з іншими; спокійний - позитивно ставиться до навколишнього, на ініціативу відповідає, але сама не виявляє її, позитивні емоції проявляються меншою мірою; дратівливий, збуджений - спостерігаються афективні спала­хи збудження, вередування, плач, часто виникають конфлікти з іншими; пригнічений - спостерігаються в'ялість, бездіяльність, па­сивність, замкнутість, сум, тихий і довгий плач; несталий - швидко переходить від одного настрою до іншого, може бути веселою, сміятися й одразу ж плакати, часто конфліктує, буває замкнутою.

2. Сон (засинання, характер сну, тривалість): засинання - швидке, повільне (більше 10-15 хв.), спокійне, неспокійне, з додатковими впливами; характер сну - глибокий, неглибокий, спокійний, неспокій­ний; тривалість сну - короткий, тривалий, відповідно до віку.

3. Апетит: хороший, поганий, вибіркове ставлення до їжі.

4. Поведінка під час неспання (активна, малоактивна, пасивна): активна - дитина зайнята діяльністю; малоактивна - не завжди зайнята, активна діяльність змінюється періодами бездіяльності; пассивна - переважає бездіяльність.

5. Комунікабельність (висока, середня, низька): висока - дитина здійснює ініціативні дії щодо дорослих, інших дітей, вирішує конфліктні ситуації справедливо, само­стійно, у разі потреби звертається за допомогою до дорослих, може правильно оцінити свою поведінку; середня - сама не виявляє ініціативи, але відповідає на ініціативні дії з боку інших, у разі конфлікту звертається за допомогою до дорослих, правильно оцінює свою поведінку; низька - на ініціативні дії не відповідає і сама не виявляє ініціативи, на конфлікти реагує слізьми, криком, не може оцінити поведінку свою й інших.

Також узагальнюються висновки спостережень щодо рівня розвитку мовлення дитини (відповідно до віку): високий; середній; низький; щодо рівня розвитку навичок самообслугову­вання (відповідно до віку): високий, середній; низький; щодо рівня розвитку ігрових навичок (відповідно до віку): високий; середній; низький; щодо індивідуальних особливостей по­ведінки: доброзичливість - агресивність; ініціативність - па­сивність; повільність - рухливість; зацікавленість іграми, за­няттями - байдужість; контактність - замкнутість та ін.

Результати обстеження дитини фіксуються у щоденнику адаптації. Схема запису (вертикальні графи): порядковий номер; дата спостереження; прізвище, ім'я, вік; настрій; сон; апетит; поведінка під час неспання; комунікабельність; рівень розвитку навичок самообслуговування; рівень розвитку ігрових навичок; рівень розвитку мовлення; індивідуальні особливості поведінки; рекомендації батькам; вихователям.

Своєрідною інформативною пам'яткою для вихователя та психолога можуть слугувати перелічені нижче психолого-педагогічні умо­ви забезпечення процесу адаптації дітей до відвідування дитячого садка:

1. Поступове вироблення в дитини звички дотримуватися певного режиму дня. Найкраще здійснювати це в домашніх умовах іще до початку відвідування дитячого садка. У садку - забезпечення гнучкого режиму.

2. Формування навичок самообслуговування (вміння само­стійно їсти, вдягатися, складати іграшки, одяг тощо).

3. Розвиток ігрових навичок, навичок спілкування. Поступо­ве розширення кола знайомств малюка.

4. Організація позитивного емоційного спілкування дитини з вихователем і персоналом дитячого садка.

5. Обладнання групової кімнати має передбачати можливість здійснення індивідуальних ігор, занять, задовольняти прагнення дитини побути самій або наодинці з вихователем.

6. Забезпечення міжвікового спілкування дітей як однієї з найефективніших умов успішної адаптації до нового побуту.

7. Забезпечення змістовної діяльності дошкільнят з ураху­ванням індивідуальних інтересів кожної дитини та її вікових можливостей.

8. Психолого-педагогічна просвіта батьків з питань по­легшення адаптації до дитячого садка (індивідуальні бесіди, консультації).

9. Поступове збільшення тривалості перебування дитини у дитячому садку (спочатку - тільки прогулянка, гра; потім - прогулянка, обід; через кілька днів - прогулянка, обід, сон і т. д.).

10. Розширення кола близьких людей, які приводять дитину до дитячого садка (не тільки мама, а й тато, сестра, дідусь, - це полегшує прощання).

11. Проведення спеціальних ігрових комплексів, спрямова­них на розширення кола спілкування, вироблення впевненості, зняття тривожності, страхів.

Завдяки забезпеченню цих та інших умов у дітей-новачків досить швидко відновлюються сон, апетит. Щоправда, три­валішим буває процес нормалізування емоційної сфери дитини, яка і повинна стати предметом особливої турботи психолога, вихователів, батьків. Адекватна поведінка, зацікавленість у спілкуванні з дорослими і дітьми, активна участь у заняттях та іграх, бадьорий настрій основними показниками соціально-психологічної адаптації дитини до умов дитячого садка.

Мета, завдання і зміст морального виховання дітей дошкільного віку.

Моральне виховання - це цілеспрямований процес педагогічного впливу на особистість з метою формування моральної свідомості, моральних почуттів і поведінки.

3 завдання морального виховання дітей дошкільного віку.

1. Формування моральної свідомості.

2. Розвиток навичок моральної поведінки-

3. Виховання моральних почуттів-

У системі національного виховання серед інших завдань виділяють:

— виховання громадянської й соціальної відповідальності;

— вивчення і пропаганду культурних надбань свого та інших народів;

— озброєння знаннями про пріоритети загальнолюдських цінностей, ознайомлення з проблемами, які набувають життєвого значення для долі цивілізації (охорона най колишнього середовища, атомне роззброєння), готовності жити і діяти за принципами гуманізму;

— оволодіння народною мораллю, етикою;

— ознайомлення з родинною педагогікою;

— виховання поваги до батька, матері, бабусі, дідуся, свого роду.

Метою морального вихованняє формування моральної культури особистості.

Для формування будь-якої моральної якості важливо її усвідомлення, а тому дитині потрібні знання, на основі яких у неї складатимуться уявленняпро суть моральної якості, її необхідність і переваги володіння нею. У дитини повинно з’явитися бажання оволодіти моральною якістю, тобто важливо, щоб виникли мотиви для набуття певної моральної якості. Поява мотивів веде за собою ставлення до якості, яке у свою чергу формує соціальні почуття.Моральне виховання характеризується такими особливостями:

Коментарi